Для означення автосексуальних дій паралельно
співіснують та інколи кривосвідчать десятки термінів й ідіом. Солітарна сексуальна
поведінка досі оточена певними заборонами й забобонами. Адже з-поміж усіх
занять, продиктованих людською природою, солодійство (сексуальне
самозадоволення) вважається чи не найбільш ганебним.
Мабуть, щодо жодного іншого явища, яке
належить до сфери компетенції статевої етики людини, не існує стільки суперечливих
та взаємовиключних тверджень і постав, як щодо явища мастурбації: від сором’язливого
замовчування і табуювання – до відвертого пропагування, від зараховування до
найважчих моральних провин – до заохочування, від ствердження надзвичайної
шкідливості для здоров’я до переконувань про необхідність мастурбації для
фізіологічно здорового життя та розвитку.
Давні греки називали акт мастурбації словом
“малакія”, євреї – онанізмом (імітація жеста Онана), у слов’ян подібна дія називалася
“рукоблудієм” або “стегноблудієм”.
Греки говорили: “обслуговує себе рукою, як
Ганімед”, або “співає весільну пісню рукою”, або “одружується без дружини”, або
“змагається рукою з Афродітою”.
Сучасним українсько-російським “синонімом”
слова “мастурбація”, а точніше похідним від нього дієсловом “мастурбувати” – є
слово “дрочити”. Слово зазвичай використовується у ненормативній лексиці.
Частіше серед чоловіків. Як засуджувана чоловічою громадською думкою дія. Або
як образа. Іноді як еквівалент одноманітних дій, що часто повторюються.
Ще кажуть – “ганяти гусака”, “душити
одноокого змія”, гра “п’ятеро на одного”, гурток “умілі руки”, “в кулачок”,
“кишеньковий біль-ярд”, “ганяти кулі”, “ганяти лисого” та ін. Усі ці ідіоми
скеровані до пеніса versus яєчок. Розповсюджені вони в шкільному, підлітковому
арго.
А ось сучасний
український прозаїк Влад Соколенко у своєму романі “Земля е(о)ерогенна” досить поетично передає читачу певне зачарування першим
досвідом підліткового солодійства:
“…Наше маленьке вимощене ліжко серед літньої ночі. Ми засинаємо голими під тьохкання солов’їв. Ми тулимося одне до одного, мов сліпі котята. Ми не знаємо: підсвідомо йде фіксування інформації. То досвід. То велика дорога у Кінець, до якого треба дожити: твердість стегон, м’язистість черева, слаба відчуттєвість губ, неприлаштованість прутня, який ніби сліпим оком шукає таїни вдоволення (і що це за диво!), але його (дива) немає. Лише вправні завчені рухи пальців на голівці прутня, що вже починає сміливо виглядати у світ. Він (точніше, прутник) уже може побороти комаря чи мураху. Він уже живе законами прутня мужчини, але ще снить цими законами, залишаючи на стегнах перші краплини мужської звитяги. Потім я пам’ятатиму Конта Мужчиною: чорне плесо навколо прутня. Прутень, мов цар серед лісу. Стегна стрункі, сідниці хвилясті, зліплені в два кавуни. Плечі широкі. Руки трохи заслабкі м’язами, але не настільки, щоб не видаватися сильним мужчиною. Дорослими ми вже разом не видобували втіхи з прутнів. Це минулося, як дитяча забава, але відчуття теплої літньої ночі, краплі першосолоду на стегнах, тепле згорнення тіл, шукання прутневого спокою на вигинах тіла і його незнаходження – усе це підсвідома фіксація чогось більшого, ніж я про це розповідаю.”
Те, що більшість
підліткових автосексуальних ідіом мають маскуліний характер (при майже повній
відсутності фемінних), можна пояснити тим, що у підлітковому віці відсоток
мастурбуючих юнаків вищий, ніж мастурбуючих дівчат.
На думку деяких
психоаналітиків, той факт, що чоловіча частина людства мастурбує незрівнянно
більше, ніж жіноча, є підмурівком усіх патріархальних цінностей, а водночас – і
нерівності між чоловіком і жінкою.
Часто-густо
зовнішні оціночні стереотипи стосовно мастурбації цілковито лицемірні і
помилкові. Подивимося на солодійство як на метафору, що пронизує
український фольклор, народний жаргон.
Що робити, коли “нема дівчини коло бока”, а
козаку “захотілося зеленого часнику”? Старі діди радили: “Напийся води
холодної, пожуй м’яти зеленої – дівчину забудеш”. А якщо ні м’ята, ні вода не
допомогли? То і йшов він гуляти “до вітру” “сіяти пшениченьку”:
Гей,
із-за гори та буйний вітер віє,
Там
козаченько пшениченьку сіє,
Гей,
молоденький пшениченьку сіє.
Буйний вітер тут відтворює прояв чоловічої
жаги, “козацька пшениця” – зерня, яке сіють лише “на печі”.
Як зазначає дослідник української
етносексології Олександр Виженко,
для цнотливцiв-цiнителiв української культури еротичне трактування деяких
народних пiсень видається неприйнятним. Примiром, знана усiм пiсня, яку часто
виконують хоровi колективи, яку Гулак-Артемовський включив до опери “Запорожець
за Дунаєм” i яку ми спiваємо вiками, не розумiючи, про що йдеться: “Ой на дубi,
на вершечку, там посiяв козак гречку, налетiла шура-бура, козаковi гречку
здула. Анi гречки, нi полови, нi дiвчини-чорноброви, сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся,
сам лягаю”, – не що iнше, як розповiдь про козака, який не має жiнки, а ярова
сила в ньому так буяє, що вiн змушений вдатися до акту солодiйства .
Від такої сівби, свідчить пісня, не буде “ані
гречки, ні оброку, ні полови”. Явний натяк на марне сім’явиверження. Інша річ,
коли козак робить ту саму “сівбу” не від самоти, а з коханою подругою:
Там
на дубі, на вершечку.
Там
посіяв козак гречку.
Чорна
гречка, білі крупи –
Держімося,
серце, вкупі.
Ще казали в народі про солодійство: “Кому
корову доїти, а йому бугая дрочити”. Як відомо, інтерес до онанізму найчастіше
з’являється у підлітковий період, коли у хлопчиків відбувається гормональна
перебудова організму і виникає підвищена статева потреба (так звана підліткова
гіперсексуальність). Щоб хлопчаки не займалися мастурбацією, дорослі їх
напучували: “Як будете “горобця драти”, долоні волохатими стануть”.
Тих же, хто таки займався онанізмом,
дражнили:
Сидить
Грицько на припічку,
Прип’яв
собі на ниточку:
З
китичкою ся забавляє,
За
ниточку потягає.
Або:
З
Василем зростало,
З
Василем тріпало,
З
Василем кохалося,
В
руці колихалося!
Свідчення про жіноче солодійство теж
зустрічаємо в українському фольклорі.
“Добре дівці спати, як має з ким грати” –
каже народне прислів’я. А як немає з ким пограти, а, за влучним народнім виразом,
“свербить в одному місці”, і бажання потішити гніздечко, що так зручно
прилаштувалося поміж стегон, зростає, що робити? В одній з пісень відповідь
дівчині на це запитання дає сама мати:
–
“Ой, мамко, мамочко,
Свербить
моя ямочка”,
–
“Шугай, доню, пальцями,
Поки
не прийде з яйцями.”
Друга пісня про жіноче солодійство, як це
здебільшого буває, – суцільна алегорія:
Ой на
горі, серденько, на валу,
Там
варила дівчина лободу
Та й
послала козаченька по воду.
Ні
козаченька, ні води,
Та
скипіла лободонька без води.
Лобода у народній уяві – символ самовтіхи. В
лободу ходили “забувати біду”: “Як пішла я в лободу, то й забула всю біду”. У
цьому випадку дівчина варить лободу на горі (горішній світ – світ почуттів),
варить, щоб втамувати жіночий голод. Немає ні козака, ні води, а лободонька
скипіла.
Свідчення про те, що українські жінки могли
використовувати під час солодійства автоеротичні знаряддя, знаходимо у
коломийці:
Кукурудзи,
кукурудзи,
Ккукурудзи
дайте.
Кукурудза
не поможе.
Козака
шукайте!
Як бачимо, сама лексика, народна метафорика
передавала іронічно-сороміцьке ставлення до подібної сексуальної практики.
“Національна фалічна свідомість” закликала українців шукати втіху безпосередньо
у людському коханні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий