воскресенье, 13 апреля 2014 г.

Гомосексуальність – це (не)природньо

Текст: Павло Зуб'юк

Протест проти гомосексуальності – значно більш неприроднє явище, ніж сама гомосексуальність.


Я вважаю тему легалізації одностатевих шлюбів неактуальною, такою, що відволікає від нагальних потреб суспільства. Тим не менш, дискусії на цю тему виникають доволі часто.

 У таких дискусіях часто трапляється такий аргумент: гомосексуальність – це неприродньо. Головне призначення людини – залишити потомство, гомосексуальна пара потомства мати не може, а отже...

 Погоджуюся: з біологічної точки зору головне призначення будь-якого організму – залишити потомство, якнайбільше здорового потомства. Самець у певній популяції зацікавлений в тому, щоби запліднити якомога більше самиць, для чого потрібно мати конкурентні переваги у порівнянні з іншими самцями.

 Саме тому протест проти гомосексуальності – значно більш неприроднє явище, ніж сама гомосексуальність. Та й якби ще протестували жінки, стурбовані тим, що замало чоловіків звертають на них увагу: натомість найактивніше протестують чомусь саме чоловіки. Хоча кожному з них якраз вигідно бути одним-єдиним гетеросексуалом у популяції: нехай решта самців кохаються між собою, більше самиць йому дістанеться!

 Природа сама каже гетеросексуалові: друже, я прибираю цих хлопців з твоєї дороги – обирай собі найкращих партнерок, розмножуйся! Як назвати того, котрий, замість подякувати природі за усунення конкурентів, вимагає примусово лікувати таких конкурентів, зменшуючи власні шанси?

Найактивніше протестують чомусь саме чоловіки. Хоча кожному з них якраз вигідно бути одним-єдиним гетеросексуалом у популяції.

 Хтось може сказати: добре, але ж є мораль, Біблія, Содом і Гоморра... Стоп. Ми ж говоримо про природність/неприродність? Жодна тварина не зменшуватиме своїх шансів на репродукцію лише тому, що так тисячі років тому було записано в книзі. Релігія – це неприродньо. Монах, який відмовляється від репродукції заради молитов – це так само неприродньо, як і гомосексуаліст. Суспільство, де 100% чоловіків стануть монахами, неминуче вимре. Щось я не бачу пікетів проти монастирів...

 Та й зрештою – чи є природнім патріотизм? Якщо в одному лісі зникає їжа – тварини переходять до іншого лісу, ніхто з них не залишається в несприятливих обставинах лише тому, що тут – його батьківщина. Олень не буде воювати за незалежність свого лісу від іншого, вовча зграя може захищати свою територію від сусідів лише до того часу, поки ця територія її годує. Зникне їжа – і жодних проблем: для нащадків краща інша територія.

 Релігія, наука, патріотизм, поезія – все це відволікає від репродукції. В найрозвиненіших країнах зменшується народжуваність, з'являються спільноти чайлд-фрі. Апеляція до біологічної репродуктивної функції як маркера нормальності/ненормальності може призвести лише до констатації ненормальності всього нашого біологічного виду.

 Ну, і я такий же: навкруги стільки здорових самиць – а я витрачаю час та зусилля лише на одну з них! Це ж так протиприродньо! Скажіть, я – збоченець?..

"Точка опори" для гей-спільноти в Україні

Детальніше: http://www.t-o.org.ua/

Свою діяльність Всеукраїнська благодійна організація "ТОЧКА ОПОРИ" здійснює по цілому ряду секторів, включаючи медичне забезпечення та охорону здоров’я, соціальне супроводження та допомогу, освіту, інформаційну пропаганду, адвокацію прав ЛГБТ-спільноти та роботу в регіонах.

суббота, 12 апреля 2014 г.

«Комплекс Путіна»: самохідна влада фалоса?

Джерело: http://www.lgbt.org.ua/blogs/show_87/

З точки зору психоаналізу – танк є самохідним фалічним символом, алегорією безумовного домінування. “Комплекс коротунів” спонукає Наполеонів-Путіних до владного вивищення над оточенням.


Увагу багатьох психологів – дослідників влади – привертала компенсаторна функція домінування. Для особи, яка має значну владну потенцію і для якої застосування владних можливостей не становить психологічної проблеми, влада здебільшого не набуває самодостатньої цінності, а прагнення влади не перетворюється на один із провідних мотивів активності. Владна функція спрацьовує ніби сама по собі, а здійснення владних повноважень є звичайним і звичним модусом активності.

Натомість для особи, невпевненої у власних силах, психологічно слабкої, неспроможної до адекватного досягнення, здобуття домінантної позиції та посідання влади виявляється вельми привабливим. Особливо актуальним таке прагнення стає для різного роду невротичних особистостей і є, власне кажучи, одним із найзначущіших елементів конструйованого ними “несправжнього”, вигаданого невротичного світу.

Як зазначає український психолог Вадим Васютинський*, в основі фіктивного компенсаторного владного статусу лежить не справжня психологічна міць, а особистісна слабкість, то через будь-які вияви такої “домінантної” позиції тою чи тою мірою проступає психологічна неадекватність.
Відтак зазнавані невдачі, як правило, спонукають індивіда не до належної корекції поведінки, а до ще виразніших намагань укріпити свою владність. Такі залежності становлять одну з істотних характеристик невротичного кола. І загальна історія людства, і зміст повсякденних людських стосунків дають безліч прикладів свідомої, напівсвідомої чи майже несвідомої активності осіб, які потерпають від комплексу малоцінності і прагнуть заглушити його, замаскувати через здобуття влади над іншими людьми. Класичним прикладом є “комплекс Наполеона”, який спонукає низькорослих чоловіків до владного вивищення над оточенням.

*Васютинський В. Психологія влади в інтерактивному дискурсі//Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. – Число 30.

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...