У особистому житті суспільство нам настирливо рекомендує виглядати як не нормальними / моральними еталонами, то великими людьми, котрі повинні своїм визнанням, грошима, радощами й успіхами ділитися зі слабшими... Секундочку. А коли складно вибрати, на кого в моральному сенсі зорієнтуватися? Навпаки - "втілення аморальності" приваблюють набагато сильніше. Аморальною здаватися й аморальною бути - цікавий вибір, чи не так? Головне, що аморальною бути не так і просто. Тому що яким би збоченцем не називали Зигмунда Фройда, а він доводив "жахливу правду".
Аж ніяк не будучи "тваринними" чи "дегенеративними", збочення насправді інтелектуальні та ідеалістичні: "Неможливо заперечити, що у випадку збочень був виконаний обсяг психічної роботи, який, попри свій страхітливий результат, еквівалентний ідеалізації цього інстинкту. Мабуть, ніде не можна так пересвідчитись у всевладності любові, як у таких її перекрученнях. У сфері сексуальності найвище й найнижче завжди перебувають найближче одне до одного". Окрім того, Фройд вбачав важливий зв'язок між згніченням збочень і ворожістю до психоаналізу: "Суспільство вважає, що не може бути більшої загрози для його цивілізації, ніж тоді, коли сексуальні інстинкти будуть визволені й повернуться до своїх первісних цілей. Саме тому суспільство не хоче, щоб йому нагадували про цей непевний елемент його основ".
Що призводить до невдач згнічення та сублімації? З одного боку, природжений сексуальний інстинкт індивіда просто може виявитись надто сильним, аби скоритися. З іншого боку, згнічене бажання не конче перетворюється в цивілізоване досягнення, а зазвичай силує людину до збоченого або невротичного існування. Ось вам "муки нормальності"... які перетікають у неврози. Скажімо, всі неврози пов'язані зі збоченнями. Тобто неусвідомлені фантазії невротиків засвідчують точнісінько той самий зміст, що й спостережені дії збоченців. Зречення бажань завжди залишатиметься основною причиною людських страждань. Як же у стражданні й не наробиш яких-небудь дурниць? Хтось, скажімо, змінює сексуальну орієнтацію й знаходить у тому... звільнення від "мук нормальності", хтось біжить на гей-паради та розповідає всьому світові про "романтичну чоловічу любов"...
Мішель Фуко натомість твердив про "антифройдівську нормальність" здорового чоловічого та жіночого в людині: по-перше, статеве збочення осмислюється як відхід від істини (тобто істину втілено в нормальності, і тільки там істина є реально досяжною), із чого випливає висновок: навіть коли статеві збоченці й заслуговують на толерантність, то "все ж у їхніх діях є дещо схоже на "ваду"... їхня поведінка не узгоджується з дійсністю". По-друге, мають місце висловлювання, що "найглибинніші начала людської індивідуальності кореняться в царині статевих інстинктів".
Комментариев нет:
Отправить комментарий