«Комплекс Путіна»: самохідна влада фалоса?

Джерело: http://www.lgbt.org.ua/blogs/show_87/

З точки зору психоаналізу – танк є самохідним фалічним символом, алегорією безумовного домінування. “Комплекс коротунів” спонукає Наполеонів-Путіних до владного вивищення над оточенням.

Увагу багатьох психологів – дослідників влади – привертала компенсаторна функція домінування. Для особи, яка має значну владну потенцію і для якої застосування владних можливостей не становить психологічної проблеми, влада здебільшого не набуває самодостатньої цінності, а прагнення влади не перетворюється на один із провідних мотивів активності. Владна функція спрацьовує ніби сама по собі, а здійснення владних повноважень є звичайним і звичним модусом активності.

Натомість для особи, невпевненої у власних силах, психологічно слабкої, неспроможної до адекватного досягнення, здобуття домінантної позиції та посідання влади виявляється вельми привабливим. Особливо актуальним таке прагнення стає для різного роду невротичних особистостей і є, власне кажучи, одним із найзначущіших елементів конструйованого ними “несправжнього”, вигаданого невротичного світу.

Як зазначає український психолог Вадим Васютинський*, в основі фіктивного компенсаторного владного статусу лежить не справжня психологічна міць, а особистісна слабкість, то через будь-які вияви такої “домінантної” позиції тою чи тою мірою проступає психологічна неадекватність.
Відтак зазнавані невдачі, як правило, спонукають індивіда не до належної корекції поведінки, а до ще виразніших намагань укріпити свою владність. Такі залежності становлять одну з істотних характеристик невротичного кола. І загальна історія людства, і зміст повсякденних людських стосунків дають безліч прикладів свідомої, напівсвідомої чи майже несвідомої активності осіб, які потерпають від комплексу малоцінності і прагнуть заглушити його, замаскувати через здобуття влади над іншими людьми. Класичним прикладом є “комплекс Наполеона”, який спонукає низькорослих чоловіків до владного вивищення над оточенням.

*Васютинський В. Психологія влади в інтерактивному дискурсі//Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. – Число 30.

Украина! Останови 8711! / Ukraine! Stop 8711!

В интернете появилось видео под названием «Украина! Останови 8711! "Минутный ролик устами людей разных стран рассказывает об их беспокойство ситуацией, которая сложилась в Украине с принятием в первом чтении Закона 8711. 

25 человек высказали свои мнения с призывами обратить внимание на последствия закона в случае его утверждения во II чтении. Немцы, австрийцы, португальцы, белорусы, поляки и украинские призывают бороться за свои права и спрашивают: «Кто дальше: инвалиды, рыжие или люди, которые любят кошек?», «Я не из Украины, но мне не все равно», «Как государство смеет вмешиваться в личную жизнь каждого? ». 

Как известно, закон 8711, который имеет официальное название «Проект Закона о внесении изменений в некоторые законодательные акты (относительно защиты прав детей на безопасное информационное пространство)» более известен широкой общественности под названием «Закон против пропаганды гомосексуализма».

Официальная версия законопроекта предусматривает защиту детей от влияния СМИ и других факторов в распространении информации о ЛГБТ-сообщества, однако для самих сообществ и их представителей - этот «законопроект морали» будет иметь последствия, среди которых полная информационная изоляцияи, предотвращения показа тематических секций на кинофестивалях ( уже существуют годами в прогрессивных европейских странах), запрет обнародования любой информации в СМИ (включая штрафами и проблемами с лицензией изданий или СМИ, которое имеет отношение к публикации).

Источник: http://lgbt.org.ua/ru/novosti/ukraina/novyij-resurs766.html

Протидія пропаганді гомосексуалізму в Україні: незабаром?

Парламент у першому читанні ухвалив закон №8711, що передбачає заборону пропаганди гомосексуалізму, спрямованої на дітей.
За відповідне рішення проголосувало 289 карток депутатів з 347 зареєстрованих.
Згідно даного закону, забороняється практично будь-яка публікація про ЛГБТ-спільноти.
Один із авторів закону Євген Царьков раніше виступав із заявами про те, що він виступає за прагнення повернути до Кримінального кодексу сталінську статтю за одностатевий чоловічий секс.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір)

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону України

Проект закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір” розроблено з метою підсилення протидії пропаганді гомосексуалізму в Україні та забезпечення правових засад притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері захисту громадського порядку і моральності українського суспільства.

Поширення гомосексуалізму складає загрозу національній безпеці, оскільки приводить до епідемії ВІЧ/СНІД, а також руйнує інститут сім'ї та може призвести до  демографічного кризису.

Для вирішення вказаних демографічних проблем необхідним є створення умов для спрямування державної політики на покращення морального здоров’я нації, в тому числі шляхом впровадження дієвих механізмів утвердження сімейних цінностей та запобігання поширенню в засобах масової інформації проявів моральної розбещеності. Саме моральна розбещеність і так звана сексуальна свобода, які пропагуються в Україні, створюють загрозу для вищевказаних цінностей – здоров’я населення, інституту сім’ї, конституційних прав батьків, матерів, дітей, свободи слова та віросповідання, стабільної демографічної ситуації.

 Деякі засоби масової інформації, всупереч інтересам суспільства і держави, формують толерантне ставлення до таких явищ як стосунки сексуального характеру осіб однієї статі. Відомо, що будь-яка форма сексуальної розбещеності в суспільстві завжди призводить до масштабних проблем соціального, економічного та епідеміологічного характеру.

Пропагуючи крайні форми сексуальної розпусти, українські ЗМІ створюють умови для поширення епідемії СНІДу в Україні. Щоб зупинити цей небезпечний процес, необхідно розробити відповідні імперативні норми, які заборонять українським мас-медіа пропагувати одностатеві сексуальні відносини  в Україні.

Таким чином, свобода слова, яка лежить в основі діяльності ЗМІ, повинна бути обмежена шляхом встановлення відповідних заборон у законодавстві України. Умовами для встановлення таких заборон у законодавстві є зловживання свободою слова з боку ЗМІ.

Враховуючи зазначене та з метою протидії пропаганди гомосексуалізму  та забезпеченню правових засад підвищення моральності українського суспільства необхідно прийняти вказаний законопроект. 

2. Мета та завдання прийняття Закону України

Прийняття законопроекту зумовлене необхідністю встановлення відповідальності за дії, які пропагують стосунки сексуального характеру осіб однієї статі, зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації чи використання телерадіоорганізацій для пропаганди гомосексуалізму.

Внесення змін до Кримінального кодексу України має на меті врегулювання питання посилення відповідальності за скоєння злочинів, проти громадського порядку та моральності.

Внесення змін до Закону України «Про захист суспільної моралі» Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Закону України «Про видавничу справу» забезпечить нормативну базу для регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації, використання телерадіоорганізації щодо протидії пропаганди гомосексуалізму через засоби масової інформації. 

3. Загальна характеристика і основні положення акту

Законопроектом пропонується внести доповнення до Закону України  «Про захист суспільної моралі», Кримінального кодексу України, Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Закону України «Про видавничу справу» щодо встановлення заборони пропаганди та встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму.

Крім того, проектом встановлюється відповідальність за розповсюдження творів, що пропагують гомосексуалізм.

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про захист суспільної моралі» та Закону України «Про видавничу справу», які визначають заборону виробництва, виготовлення та розповсюдження продукції яка пропагує гомосексуалізм.

Також, проектом передбачено внесення змін до Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та Закону України «Про телебачення і радіомовлення», у частині неприпустимості зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації, використання телерадіоорганізації для пропаганди гомосексуалізму . 

4. Стан нормативно-правової бази

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття внесення змін до інших Законів України не потребує.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір” не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України. 

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акту

Прийняття проекту закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір” сприятиме підвищенню ефективності протидії пропаганди сексуальних збочень в Україні та забезпечить правові засади притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства у сфері захисту основ національної безпеки України, громадського порядку та моральності. Це унеможливить соціальні конфлікти в Україні та сприятиме реалізації стратегії захисту національної безпеки України.

         

          Народні депутати України                                              Є.І. Царьков

                                                                                        К.Є. Лук’янова

                                                                                   П.Я. Унгурян

                                                                                              Ю.С. Ковалевська

                                                                                      Т.В.  Чорновіл

                                                                                         Л.С. Григорович

Інерція гомофобії?

Автор: Вікторія Наріжна

6 червня Комітет з питань свободи слова та інформації таки підтримав законопроект, що має на меті заборонити «пропаганду гомосексуалізму». Облишимо подиву гідний абсурд, що міститься в цій фразі: в Україні можливо ще й не таке. Подумаймо натомість про те, що викликало цей законопроект до життя. 

Ні для кого не секрет, що закони в українському парламенті приймаються з двома базовими цілями: заради чергових вигод для владної верхівки та заради загравання з електоратом. При наближенні виборів – як-от зараз – останній мотив починає переважати над першим. Саме тому в мене немає жодних сумнівів, що Вадим Колесніченко, ініціатор нашумілого закону «Про основи державної мовної політики», і цей законопроект вніс на розгляд не без огляду на майбутнє волевиявлення народу. 

Чи справді спроможна схилити народні серця до Партії регіонів боротьба із «пропагандою гомосексуалізму»? На жаль, думаю, що так. По-перше, в назві законопроекту фігурує «червона ганчірка» сучасності: діти. «Проект Закону про заборону спрямованої на дітей пропаганди гомосексуалізму», як недвозначно випливає з назви, покликаний боротися проти «пропаганди гомосексуалізму» саме серед дітей, а точніше кажучи, неповнолітніх. Навіть якщо не зосереджуватися на тому, що він накладає заборони і на ті інформаційні сфери, які аж ніяк не є розрахованими на дітей, сам по собі такий «захист» матиме тривожні наслідки, але рядовому громадянину це не очевидно. Пересічний українець навряд чи знає про те, що гомосексуальні підлітки в десять разів частіше за своїх гетеросексуальних однолітків здійснюють спробу самогубства, бо відчувають себе зайвими, занадто не схожими на інших і тому загроженими. Навряд чи пересічний українець взагалі спроможний уявити собі підлітка як гомосексуала, якого пропонований законопроект заганяє в інформаційний вакуум, в буквальному сенсі небезпечний для життя. Пересічний українець, як правило, в ролі гомосексуала може уявити тільки засмаглого мужика в стрінгах та рожевому боа, який витанцьовує на платформі посеред якогось європейського гей-параду. 

По-друге, пересічний українець справді вірить у небезпеку «пропаганди гомосексуалізму», вірить, що гомосексуальність – це предмет свідомого вибору, результат сексуальної розбещеності, пересичення «нормальним» сексом чи зваблення в юному віці похітливим бородатим дядьком. Дуже добре говорить про стереотипи у сприйнятті гомосексуальності назва громадської організації «Любов проти гомосексуалізму». В ній міститься есенція провідного гомофобного міфу українського суспільства: любов у гомосексуальних стосунках неможлива, а права гомосексуалів зводяться до права злягатися з особою своєї статі. Це доволі абсурдне упередження не витримує випробування самим фактом боротьби ЛГБТ-спільноти за свої права, адже право гомосексуалів на злягання в сучасній Україні ніщо не обмежує, позаяк «мужолозтво» декриміналізовано більш як двадцять років тому. Насправді боротьба якраз і точиться за право на оту «неіснуючу» любов: за шлюб як можливість ритуально засвідчити свою любов до партнера і відповідальність перед ним, за можливість спільно виховувати дітей, віддаючи їм свою любов, за можливість в повсякденному житті демонструвати любов до свого партнера без страху зазнати покарання у формі суспільної зневаги, звільнення з роботи чи навіть фізичного насильства. 

Чому суспільству так важко визнати, що гомосексуалів між собою також об’єднує любов? Звісно, на поверхні лежить думка про те, що це означає автоматично урівняти гомосексуальні та гетеросексуальні стосунки в площині «моральної чистоти» та прийнятності, зняти з гомосексуальності статус збоченої плотської насолоди.  Але насправді є ще одне пояснення, існування якого представникам ЛГБТ-спільноти, здається, не надто хочеться помічати: пересічний українець має уявлення про одностатевий секс (як про злочинну дію, яка ще донедавна каралася законом, прошу зауважити), зате не має зеленого поняття про гомосексуальну любов. У нього, швидше за все, немає жодного знайомого, про гомосексуальну орієнтацію якого він був би обізнаний. Він, швидше за все, ніколи не мав шансу більш-менш зблизька споглядати життя гомосексуальної пари. Недаремно ж люди, яких доля з такими парами звела, рідко виявляють гомофобні погляди. 

Декриміналізація гомосексуальності в Україні відбулася за інерцією, в процесі приведення законів радянського зразка до сякої-такої відповідності західним стандартам. Жоден суспільний процес цьому не просто не передував, а навіть не коментував цю законодавчу зміну постфактум. В суспільній свідомості секс між чоловіками так і залишився злочином: і це стосується, як на мене, і багатьох носіїв цієї сексуальної орієнтації також. На психологічному рівні український гей великою мірою залишився завсідником «плєшок», анонімним, безсловесним, приреченим на життя таємного агента – з дбайливо розробленою легендою, але, на жаль, без романтичного маскулінного флеру в якості бонусу. Він рідко розкриває свою орієнтацію комусь, окрім найближчого кола родичів та друзів (а часто не розкриває і їм), бо боїться наслідків, які така чесність може потягнути за собою. На жаль, це спричиняє порочне коло страху: гомосексуали не виходять «з комори», бо бояться реакції гетеросексуальної більшості, а гетеросексуальна більшість боїться гомосексуалів, бо насправді не знає, хто це такі. 

В суперечці з прихильниками антигомосексуальних поглядів часто чуєш, що гомосексуали пропагують свій «спосіб життя». На цих словах мені завжди стає цікаво, як насправді ці люди уявляють собі спосіб життя гомосексуала? Як безперервну чергу нічних клубів, перевдягань у жіночий одяг та невпорядкованого анонімного сексу? Носії цього стереотипу насправді не усвідомлюють, що гомосексуалів в Україні за різними підрахунками від півмільйону до більш ніж мільйону. Що вони зустрічаються з ними на вулиці щодня. Що дехто з їхніх колег, сусідів чи далеких знайомих і є цим загадковим геєм, про якого стільки шуму. Що спосіб життя українського гомосексуала здебільшого такий самий, як спосіб життя всякого пересічного українця: робота, часто не надто любима і не дуже-то високооплачувана, кредити, намагання в якомога більшій кількості місць одурити ненависну державну систему, а нерідко – ще й надбана в молодості, з надією на «зцілення», родина з дітьми, яку, як в старому жарті про валізу, важко нести і не можна викинути. 

Звісно, якби якимось дивом усі гомосексуали України здійснили камінг-аут, пересічний українець, швидше за все, зрозумів би, якими різними – і водночас схожими на нього самого – є насправді гомосексуали. Зрозумів би, що дехто з добре знайомих йому «нормальних мужиків» є отим самим геєм, причому без усяких належних йому за статутом боа і підборів. Зрозумів би, скількох насправді людей законопроект №10290 намагається перетворити на напівреальні тіні, кожен рух і слово яких може бути потрактовано як «пропаганда гомосексуалізму». Але це навряд чи станеться. Адже поки що, навіть під загрозою прийняття кричуще гомофобного закону, гей-спільнота не спромоглася ні на що, окрім кволого підпису відповідних петицій. З-поміж цього імовірного мільйона гомосексуалів поки не знаходиться бодай тисячі, яка вийшла б під стіни Ради, готова заявити про свою присутність, готова зневажити страх перед фізичним насильством заради власної гідності, готова пережити свій Стоунволл, після якого проведення прайду в Києві припинить бути щорічним фарсом і насмішкою. На жаль, гомофобія українського суспільства проростає не лише з його консервативної неготовності до ліберальних цінностей, не лише з анахронічної патріархальності в усіх сферах життя, але й з інтерналізованої гомофобії самих гомосексуалів. І цю проблему не допоможе їм подолати жоден просвітник і жоден ентузіаст з тих, хто «грає за іншу команду» (хоча гетеросексуалів, готових боротися за права геїв поруч з геями, серед українських інтелектуальних еліт насправді не бракує). З цією проблемою можуть впоратися тільки самі гомосексуали. І треба сказати, що їхня готовність поважати себе такими, якими вони є, суттєво змінила би український соціум на краще – для всіх нас.

Перший ґей-президент?

Джерело: http://tsn.ua/svit/avtoritetniy-zhurnal-ssha-nazvav-obamu-pershim-gey-prezidentom.html

Американський журнал Newsweek розмістив на обкладинці номера від 21 травня фотографію Барака Обами із підписом "Перший гей-президент".
Фотографію обкладинки, на якій голову Обами оточує райдужний німб, опублікувала у своєму мікроблозі на Twitter головний редактор Newsweek Тіна Браун.
"Президент заслужив кожну смужку на цьому райдужному німбі", − йдеться в її повідомленні.
Автором обкладинки нового номера Newsweek став відомий американський журналіст і блогер Ендрю Салліван. Текст статті в мережі поки не публікувався, проте, ймовірно, мова в матеріалі піде про недавню заяву глави Білого дому.
Нагадаємо, 9 травня Барак Обама заявив про підтримку одностатевих шлюбів. Таку заяву глава американської держави зробив вперше в історії. Однак президент уточнив, що це його особиста думка і що законодавчо це питання має вирішуватися на рівні штатів.

Гомосексуальність: пропагувати чи пояснювати?

Українські парламентарі можуть заборонити позитивно відгукуватися про гомосексуальність. Відповідний законопроект зареєстрований у Верховній Раді.
У документі, зокрема, зазначається, що, у зв'язку з відкритістю нашої країни, в тому числі і в культурному сенсі, українському соціуму нав'язуються не властиві йому стереотипи. Йдеться, в першу чергу, про гомосексуалізм.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що гомосексуалістами народжується лише 1% людей. Проте переважно геями стають під тиском соціуму. У зв'язку з цим, законопроект вводить поняття "пропаганда гомосексуалізму" - це будь-яка позитивна інформація про гомосексуальність, яка може нанести шкоду фізичному і психічному здоров'ю дитини. Якщо цей законопроект буде прийнятий, в Україну будуть заборонені мітинги і паради, згадки про гомосексуалізм в школах, у ЗМІ та ін. Пропагандою гомосексуалізму не вважатиметься формування толерантного ставлення до представників меншин.


В пятницу, 20 апреля, в "Большой политике с Евгением Киселёвым" обсуждался законопроект Вадима Колесниченко о запрете "пропаганды гомосексуализма". Участниками обсуждения были: адвокат Татьяна Монтян, психотерапевт Тина Берадзе, писатель Олесь Бузина, депутат Николай Катеринчук, ну и, естественно, сам Вадим Колесниченко. После эфира обсуждение продолжилось: пока госпожа Берадзе пыталась объяснить господину Колесниченко, что хамство господина Бузины недопустимо, Татьяна Монтян получила смс следующего содержания: "Нет важнее дела в Раде, чем пидарасы на параде". Это, фактически, краткое выражение позиции госпожи Монтян по вопросу о "пропаганде гомосексуализма" - в Верховной Раде провалены важнейшие для общества реформы, зато на репрессии против геев время находится всегда.

Антигейські автобуси?

Мер Лондона Борис Джонсон розпорядився заборонити рекламу "лікування гомосексуалізму" на міських автобусах. Реклама була заборонена через її нетолерантність. 

Рекламна кампанія на лондонських автобусах планувалася до запуску двома католицькими організаціями, Anglican Mainstream і Core Issues Trust. Реклама представляла собою білий напис на червоному тлі "Not gay! Ex-gay, post-gay and proud. Get over it!" ("Не гей! Був геєм, перестав бути геєм і гордий. Прийми це!"). 

Слоган кампанії укладав у собі ідею про те, що гомосексуалізм може бути подолано за допомогою духовної терапії, яка, на думку католицької організації, повертає людей до традиційної орієнтації. Саме це повідомлення і було визнано мером нетолерантним.